Тиждень 10. Інтервальне голодування.

Ми майже всі переїдаємо. Хочеш знати чи ти також? Просто глянь на себе в дзеркало і скажи відверто, ти задоволений(-на) своїм виглядом? А якщо я тобі скажу, що з роками ситуація тільки погіршиться. В інтернеті мільйон статей (які часом суперечать одна одній) про те, як скинути зайву вагу. Часом, ми можемо навіть спостерігати відверті холівари між прихильниками та противниками того чи іншого підходу. Але в цьому питанні суть завжди одна. І вона проста, як двері. Є кількість калорій, які ми споживаємо, і є кількість, яку ми витрачаємо. Все. З цих двох змінних і складається рівняння. Споживаєш більше, ніж витрачаєш — набираєш жирку і навпаки. Так, нюансів тут більше, ніж волосин в мене в бороді, але основа має бути зрозуміла всім. Я не буду заглиблюватись в тему БЖВ, їх розчеплення, енергії та всього іншого, кому цікава тема, в інтернеті є купа наукових досліджень про це. А взагалі, я не розумію, як можна не цікавитись тим, як працює власний організм. Це ж оболонка, в якій ти проводиш все своє життя! Це як користуватись якимось складним апаратом не маючи інструкції.

Я не згадаю точно, чому я почав практикувати інтервальне голодування. Скоріш за все, паризькі круасани та багети почали формувати моє тіло в певну форму, і форма ця нагадувала кулю. А ще, одного разу я передивлявся фотки з морської відпустки та побачив себе наче б то зі сторони. До цього я не розумів, чому один друг в жарт називав мене “кабанчиком”. От тоді, мабуть, і закралась в голову думка, що треба щось міняти. Почав збирати інформацію, що і як працює. Основа проста: треба більше рухатись і менше їсти. Рухався я досить багато, оскільки постійно тренувався, тому треба було скоригувати своє харчування. Вже тоді я знав, що кожна дієта рано чи пізно закінчиться. Рано — якщо вона буде досить жорстка, пізно — якщо буде ледь помітна. Це мені не підходило, оскільки я хотів мати довготривалий результат. Тому треба було змінювати не дієти, а спосіб життя, або як я його називаю — стиль життя. Щоб правильне харчування і рух було не тимчасовим явищем в житті, а чимось стандартним. Для гри в довгу, треба мати чітке бачення, для чого ти це робиш. Я це роблю, щоб у свої 40-50 років тіло мене не обмежувало в моїх бажаннях, щоб я міг разом зі своїми майбутніми дітьми активно проводити час, і щоб в старості не стати обузою для своїх же дітей. Про здоров’я треба думати змолоду.

Інтервальне голодування я вибрав через його простоту. Його суть така: день ділиться на дві частини, коли можна їсти та коли - ні. Пропорції в цих частинах визначаються різними протоколами. Детальніше можна почитати в інтернеті. Ця тема зараз настільки хайпова, що знайти матеріал не складає ніяких проблем. Я наведу лише список основних, важливих для мене, переваг.

1. Це мега простий спосіб зменшити кількість споживаних калорій. Відповідно — можна скинути зайву вагу.
2. Цей метод не ставить жорсткі рамки в тому, що можна їсти, а що — ні. Жорсткі рамки = великий шанс зірватись. А оскільки це гра в довгу, такі рамки тільки нашкодять.
3. Аутофагія. Процес перетравлення клітиною власних же застарілих органел. Таким чином оновлюються тканини, зменшуючи шанс на утворенні патогенних.
4. Зниження артеріального тиску.

Я просто хотів почати контролювати свою вагу, тому інтервальне голодування мені підійшло відмінно. Це не обмежує мене у виборі страв, не змушує рахувати калорійність продуктів, не вимагає абсолютно ніяких додаткових затрат. Ти просто не їси, що може бути простіше. Починав я свій шлях з так званого протоколу циркадного ритму. Це протокол 11/13 (11 годин в добі можна їсти та наступні 13 годин “голоду”), в основі якого лежав денний ритм життя, тобто поки на вулиці день — можна їсти. Я коригував свій протокол, пробував різні варіанти та зараз дотримуюсь чогось середнього між 8/16 та 6/18. Знову ж таки, жорсткі рамки на довгій дистанції ламають будь-яку дисципліну. Ці протоколи лише формальність, яка мені допомагає. Я дотримуюсь їх майже завжди, але буває, що і порушую (стараюсь все ж дотримуватись мінімум 13 годин без їжі). Є декілька варіантів цього режиму: ти або пропускаєш сніданок, або вечерю. Для себе я вибрав пропуск вечері. І саме це інколи накладає свою колізію, оскільки саме ввечері відбуваються різного роду зустрічі, святкування, походи в кафешки та оце все. Тому в такі дні я дозволяю собі їсти у ввечері, але тоді майже завжди пропускаю наступний сніданок. Також, інколи влаштовую собі досить тривалі перерви по 24-36 годин, а максимально довге моє голодування тривало 66 годин. Було дуже круто, колись поб’ю цей рекорд і може детальніше про нього розповім.

За півтора року практикування інтервального голодування я скинув приблизно ~ 15 кг і зараз вага тримається на оптимальному рівні. При цьому я не морю себе дієтами та дозволяю інколи поїсти піцу та інший фастфуд. Правда, подумую і їх виключити з раціону, але це, мабуть, тема для одного з чергових тижнів мого челенджу. А ще, я буду робити розвантажувальний день раз в тиждень і не їсти хоча б 24 години. Робив це минулої середи, дуже сподобалось, було не важко і за день скинув одразу 1,5 кг. Рекомендую, як експрес схуднення.

Соцмережі. Дар і прокляття сучасного світу. Майже кожна сучасна людина має акаунт хоча б у одній із соцмереж. У них самих нема нічого поганого, це як зброя — сама по собі не стріляє. Соцмережі можуть давати багато користі, а можуть просто спалювати наш час. Це просто інструмент, все залежить від того, як ми цим інструментом користуємось. Наступний тиждень я планую провести без соціальних мереж. Постараюсь до вихідних не заходити в жодну з них і оцінити свої враження.