Тиждень 16. Відмова від солодкого.

Цукор — біла смерть! Цю приказку чув кожен. Так називають ще і сіль, але це не тема нашої сьогоднішньої розповіді. То ж звідки така страшна погроза бере свої коріння і на скільки все так погано? З цим я розбиравсь тиждень і ввесь цей час не їв солодкого. Як завжди, на початку пропоную трішки теорії про цукор. Почнемо з еволюції. Предки, які жили в наших місцевостях, мали доступ до цукру зовсім малий проміжок часу, тільки в період дозрівання фруктів. У подальші роки цукор став доступним для вельмож і багатих верств населення. І все змінилось буквально за якихось останніх 100-200 років з винаходженням методу добування цукру з буряків і цукрової тростини. Ця своєрідна цукрова революція зробила доступними солодощі для всіх і в будь-який час. І людський організм до цього був не готовий.

Чим же шкідливий цукор? Ок, нумо розберімось, що ми матимемо на увазі під словом “цукор”. Оскільки різномаїття сахаридів дуже багате. Є такі моносахариди, як лактоза (міститься в молочних продуктах), фруктоза (на неї багаті фрукти), глюкоза. А ще ж є і полісахариди у вигляді крохмалю і клітковини. Тож в даній статті мова піде в першу чергу про сахарозу. Це моносахарид, який тобі добре відомий як рафінований цукор — чи не основний інгредієнт нинішньої харчової промисловості (про це трохи згодом). З предметом розібрались. Йдемо далі. Що ж це взагалі таке — цукор? Якщо відкинути всі хімічні регалії, то це чисті вуглеводи. Але вуглеводи є основним джерелом енергії для організму людини, звідки ж до нього такі претензії? Щоб розібратись, треба копнути трохи глибше. Цукор — це вуглевод з високим глікемічним індексом. Глікемі́чний і́ндекс (англ. glycemic (glycaemic) index, GI) — це відносний показник впливу вуглеводів у продуктах харчування на зміну рівня глюкози в крові (далі рівень цукру в крові). © Вікі. Такі продукти швидко розщеплюються до глюкози, яка і всмоктується в кров. Ця глюкоза і є основним джерелом енергії людини. Коли її рівень в організмі підвищується, на це реагують бета-клітини і дають команду підшлунковій залозі виділити гормон інсулін. Думаю, про нього ти також щось чув. Що ж робить інсулін? Він збільшує проникність плазматичних мембран до глюкози і стимулює перетворення глюкози на глікоген. Одним словом, він дає можливість глюкозі потрапити до клітини та перетворитись на глікоген і от глікоген уже є енергетичним паливом нашого організму. Він натоплюється в печінці та м’язах і є першим джерелом енергії людини. Повернемось до нашого цукру. Що відбувається, коли ми багато і часто їмо солодке? Глюкоза все так же потрапляє в кров і далі за схемою насичує клітини глікогеном. Але в певний момент клітини вже не можуть увібрати в себе всю глюкозу з крові. Їм вона вже не лізе, грубо кажучи. І тут починаються проблеми. Перша з них в тому, що постійна велика концентрація глюкози в крові змушує організм постійно виділяти інсулін. Я думаю, слово інсулінорезистентність ти також чув, правда? Так от тут саме про це. Якщо чогось занадто, то і машини ламаються, а що говорити про тонкий біологічний організм. Постійне виділення інсуліну спричиняє його несприйнятність організмом. Думаю, ти вже здогадався, до якої хвороби це призводить. Саме так, діабет 2-го типу. Який, до речі, не лікується. Це так, на всяк випадок, якщо ти не знав або забув. Але це ще далеко не все. Поїхали далі. Що відбувається в організмі, коли в ньому велика концентрація непотрібних зараз вуглеводів? Правильно, шляхом не хитрих маніпуляцій, організм перетворює ці вуглеводи на жири, які ховає тобі про запас у твої бочки та жепу. А комбо в цьому всьому є поїдання їжі багату на швидкі вуглеводи та жири одночасно. Гарний приклад тому різноманітні торти. В такому випадку організм для енергії собі бере тільки вуглеводи, а жири одразу відправляє про запас.

Що там по страшилках, закінчились? Нєєє, йдемо далі. Постійний високий рівень глюкози в крові руйнує стінки артерій (як і куріння, до речі), в гладеньких її стінках утворюються шерехуваті вибоїни, за які і чіпляється холестерин. Так, все той же горезвісний холестерин. Він є “корисний” і “шкідливий” і присутній у кожній людині. Згодом він накривається капелюхом з калція і утворюється артроскопічна бляшка, яка поступово перекриває проток крові. За словами кардіологів, ці бляшки також є чи не в кожної людини, якій за 30. Самі по собі вони не дуже страшні. Трагедія стається тоді, коли ці бляшки розростаються на стільки, що повністю перекривають проток крові по судині, або ж коли руйнується кальцієва шапочка, вивільняється велика кількість токсичних речовин, тромбоцити миттєво на це реагують, утворюють тромб і вже самі перекривають судину. І якщо це відбувається в таких органах, як мозок чи серце — привіт нові слова в нашому словнику — інсульт та інфаркт. Про них також корисно знати більше, але це вже не тема цього розділу.

Ожиріння, діабет, інсульт, інфаркт — чи досить доказів для того, щоб задуматись над зменшенням кількості солодкого в житті? Мені — з головою. Тож я і вирішив прожити тиждень без солодкого і перевірити, як це. Я не відношу себе до категорії ласунів (прикольне слово, правда ж 😆). Від чаю і кави з цукром я відмовився уже досить давно. Але різного роду десерти поїдав. І тут проблема більше не в тому, що я їх дуже люблю, як в їх доступності та зручності. Знайти якийсь не солодкий перекус майже не реально, якщо ти до цього завчасно не підготувався. Все, що ти можеш взяти для перекусу на ходу — солодке. Ба, більше! Ти здивуєшся, коли почнеш звертати увагу на етикетки продуктів в супермаркеті та будеш знаходити навіть в, здавалось би, не сумісних для цього продуктах, цукор. От серйозно, сходи подивись на упаковки свої продуктів на кухні. А все тому що цукор впливає на ті ж самі зони мозку, що і відомі наркотичні речовини, тим самим викликає залежність. То ж виробники деяких продуктів просікли цю тему і щедро додають цукор до своїх продуктів, часто маскуючи його такими назвами, як підсолоджувач, фруктоза, сахароза, щоб було не так зрозуміло споживачу. Я вже не кажу про кількість “Е” в їх складі. Відмовиться від поїдання мною солодощів було не складно. Була лише одна маленька проблемка — нема з чим пити чай чи каву. От все наче добре, я пообідав заварив собі кави, дивлюсь з чим її випити й не знаходжу нічого підходящого. Навіть сирок, який мав би бути здоровим перекусом, не годиться. А сьорбати просто так каву таке собі. Тому треба продумувати собі альтернативу. В моєму випадку це різного роду сири (треба буде ще дослідити питання молочки в раціоні, там також є багато білих плям), ті ж самі не підсолоджені сирники, горіхи з медом (так, я гурман), ну або арахісова паста. Але ці всі продукти важко знайти у зручному швидкому доступі, часто їх треба готувати як окрему страву. А ще на фоні цього всього в мене виникли наступні питання. А чи не призведе відмова від солодкого до заміни його якоюсь гіршою альтернативою? Іншими словами, чи не буду я заміняти одне зло іншим? Молочка, мед, арахісова паста? І одна думка в мене ще формується, але чим далі, тим більше укорінюється. Мені все більше подобаються класичні інстаграмні здорові обіди. Знаєш, такі, як ото в пабліках про здорове харчування, з великою кількістю овочів, фруктів, зелені, авокадо там всілякі і так далі. Я почав кайфувати від обідів з простих продуктів. Навряд чи я зможу повністю перейти на таке харчування, оскільки це дуже затратно в плані часу на приготування, а також вимагає детального планування всіх своїх прийомів їжі, але постараюсь перейти на таке харчування хоча б в режимі 80:20. Ну і насолоджуватись основними стравами й не розраховувати на десерт.

Повністю відмовитись від солодкого дуже складно. Навіть якщо в тебе нема до нього залежності. Річ у тім, що більше, ніж половина продуктів у нашому раціоні мають цукор в складі. А що вже говорити, коли тобі треба взяти з собою щось зручне на перекус в дорогу. Тут взагалі вибір тільки з солодкого. Але ми ж розібрались, що самі по собі вуглеводи не шкідливі, взагалі-то, це наше джерело енергії. Проблему створює велика кількість і концентрація цих вуглеводів у організмі і коли вони не витрачаються за призначенням. Тобто, коли ти з’їв торт і сів на диван. Тому основний месидж для мене і для тебе буде: вуглеводи не страшні, якщо ти їх спалюєш. Так що або їж їх менше, або більше рухайся. А ні, рухайся більше в будь-якому випадку. А то з’являться бочки.

В одному із попередніх тижнів я практикував перехід на українську мову і поступову відмову від суржику. Це був один із кроків до такої теми, як ораторське мистецтво. Моя мова і справді стала трохи чистішою, але працювати ще багато. І в наступному тижні, в рамках цієї теми, я спробую попрактикувати міні виступи. Для початку, планую просто вибирати тему, продумувати план розповіді та записувати себе на диктофон. Це створить ілюзію публічності. Хочу попрактикувати тиждень і порівняти результати до та після. Можливо викладу і в публічний доступ, але це не точно 🙃